У Бучі вшанували пам'ять жертв голодоморів

27. 11. 2016


У Бучі пройшов мітинг – реквієм, де згадувалися штучно створені голодні роки, звучала сумна музика, лилась навпіл зі слізьми поезія.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато українських сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаємо і подумки здригаємось від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. І сьогодні, через стільки років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю.
Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років. 
Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались, коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.
Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя.
Плаче за своїми дітьми Україна-мати. Плаче і не може втішитись, бо їх немає. Підносить молитву церква Христова, щоб Господь упокоїв їхні душі праведні, запалює свічки…



city.bucha.org