Дмитро Дубас: Меліоратор буде грати у єврокубках

23. 10. 2019


Після того, як з футбольної мапи України зник ФК «Буча», наше місто довго не могло знайти команду, за яку б хотілося вболівати. Так, у нас є чемпіонат ОТГ, але дійсно круту атмосферу дарувати бучанцям кілька сезонів тому почав саме «Меліоратор», який став відомим на всю країну, коли підсилилися екс-зіркою «Динамо» і збірної України Олександром Алієвим. І хоча він вже не грає за бучанців, хайп від його приходу дозволив команді привернути до себе неабияку увагу. Від матчу до матчу на стадіон «Ювілейний» почали приходити все більше вболівальників, а постійні розіграші подарунків від відомих медійних особистостей, а також фудкорт з пивом, квасом, а, часом, і кальянами, лише додавали футболу відчуття свята, яке у Європі вже давно стало буденністю, а для України лише мрія. Мрія, яку почав впроваджувати маленький клуб з невеликого міста.

Неабияка заслуга у всьому цьому – граючого президента клубу, київського ресторатора з херсонським минулим Дмитра Дубаса, який погодився стати першим гостем нового проекту ГО «Футбольна Демократія» і Thebuchacity «Шо по футболу?».

Про те, чому «Меліоратор» наразі не грає у Бучі, чому мер Ірпеня наполягав змінити назву клубу і як команда чемпіонату Київської області отримала у спонсори компанію, яка підтримує і київське «Динамо», читайте у повному інтерв’ю, відео версія якого з найяскравішими відповідями вже розміщена на YouTube каналі Thebuchacity (вкінці інтерв’ю воно є теж). До речі, саме у відео версії у вас є можливість виграти футбольний м’яч від партнера «Меліоратора»:

- Давайте почнемо з самого початку. Коли Ви стали цікавитися футболом і як це взагалі проходило?

- Проходило все природньо, я дитина Радянського Союзу і у нас особливо не було альтернатив, з семи років почав займатися футболом у місцевій Каховській ДЮСШ, потім були футбольні академії у Дніпрі та Києві. Вже 19 років живу у столиці, слава Богу професійним футболістом не став, але мрію свою здійснив, є власний бізнес, є футбольний клуб, є вболівальники, іноді собі заздрю.

- Ви сказали, що вчилися у спортінтернаті. Чи важко було поєднувати навчання і тренування?

- Ви знаєте, мабуть я був не найкращим учнем. Не скажу, що за це мене гризла совість. Коли подорослішав і прочитав книжки про Стіва Джобса, то побачив, що не один я погано вчився. Звісно я не порівнюю себе з ним, я скоріше цим себе заспокоював. Було важко вчитися, але мабуть вчителям вдалося щось вкласти в голову і тому зараз все склалося саме так, і ми спостерігаємо не найгірший варіант.

- З якими труднощами зіштовхується людина, яка хоче заснувати футбольний клуб?

- Це еволюційний процес. Скажу Вам відверто, ми вже з наступного місяця разом з однодумцями збираємося проводити лекції для людей, які хочуть заснувати клуб та навчитись футбольному менеджменту. Особисто я команду відкрив для себе, сам себе поставив в склад – сам себе похвалив, зібрав навколо себе людей. Усі думають, що я меценат, але я більше егоїст, свого часу не награвся у футбол і тому вирішив заснувати команду. Тепер, коли грати стає складніше через вік, мої цілі еволюціонують і зараз ми хочемо зробити щось на кшталт формату NBA, щоб окрім перегляду матчу люди, навіть далекі від футболу, могли відпочити на стадіоні і отримати приємні емоції. Зараз може прозвучати зухвало, але нашій маркетинговій політиці може позаздрити більшість команд майстрів. На жаль, є певні складності, але, якщо б усе було добре, то ми мабуть вже втратили б мотивацію. Я скажу вам так, якщо концентруватися тільки на негараздах – можна закінчити суїцидом.

- Можна сказати, що у Вас є дві улюблені  справи, ресторанний бізнес приносить Вам гроші, а футбол..? Скільки коштує утримувати клуб, який грає у чемпіонаті Київщини?

- Я абсолютно відверто про це говорю: у нас є концепція розвитку і конкретна сума - це 800 тисяч гривень, якщо ми хочемо бачити команду у призерах чемпіонату області. Ця сума розрахована з урахуванням преміальних за перемоги та усі витрати. Тобто десь до мільйона гривень – це такий собі середній мінімум. Минулого року ми витратили 465 тисяч і посіли шосте місце. Цього року менше і, трохи прикро перед хлопцями, але не дивлячись на те, що у нас є з ними заборгованість, вони продовжують грати. З іншого боку, саме у цьому році ми змогли привернути увагу великих компаній. Ми єдиний аматорський клуб, з яким співпрацює бет-компанія, я Вам більше скажу, єдина команда не з Прем'єр-ліги, з якою працює бет-компанія – це "Оболонь Бровар", який порадили ми. Це не вихваляння, просто важливо, що нас помічають потенційні партнери, з якими ми можемо співпрацювати і давати максимальну віддачу.

- Чи пам'ятаєте Ви перший матч «Меліоратора» і що Ви відчували у той день?

- Це була гра чемпіонату Києва, ми тоді перемогли за рахунком 5:2. Цікаво, що через рік нас вигнали звідти. Ми виступили проти корупції пана Кочетова, якому я сказав, що він створив федерацію для себе, але за наші гроші. Це ж неправильно, ви ж мабуть громадська організація, ми вас годуємо. Ну і людина мені каже: «Выйдете вон, вы здесь никто». І тому ми вирішили грати на область.

- Як Ви вже сказали, команда раніше базувалася в Києві, але декілька сезонів назад Ви переїхали до Бучі, які були причини змінити прописку?

- Ми завжди хотіли створити щось більше, ніж просто клуб і ми стали відчувати, що у Києві ми втрачаємо розголос, просто розчиняємося. Тому, обдумуючи переїзд, у нас було три пріоритетних напрямки: Ірпінь, Буча та Обухів. Поспілкувавшись з мером Бучі – паном Федоруком, ми вирішили зупинитись у Бучі. Не дивлячись на те, що ми зіштовхнулися тут з деякими перепонами, ми анітрохи не жалкуємо. Ми вважаємо, що можемо дати Бучі та бучанцям саме те, чого вони потребують.

- У Бучі існує підприємство «Меліоратор». Які у Вас стосунки з генеральним директором?

- Ми переїхали в Бучу і внаслідок цього познайомилися з паном Яцюком Василем Петровичем. Він приходить на тренування і каже: «Доброго дня, я директор «Меліоратора», а я кажу: «І я директор «Меліоратора». Я назвав команду на честь однойменного клуб в Каховці, за який я вболівав, коли був дитиною і коли ми спілкувалися з керівництвом Ірпеня, нам навіть пропонували змінити назву, на що ми не погодились. А вже в Бучі познайомились з людиною, яка просто закохана в меліорацію – Василем Петровичем. Він допомагає нам з транспортом, всіляко підтримує, у нас теплі стосунки. Тому ми називаємося не на честь бучанського «Меліоратора», але ми пишаємося, що маємо відношення до цього підприємства.

- Друге коло чемпіонату команда почала в Гостомелі. Чим зумовлений переїзд з домашньої арени?

- Знаєте, зараз усі ставлять це запитання. Думаю, його потрібно поставити міському голові або керівництву стадіону. У Бучі хороший стадіон, якісне поле, віддані уболівальники, які приїздять навіть на ігри у Гостомель. У Бучі на нас приходить до 600 уболівальників. При всій повазі, це у 10 разів більше, ніж на «Олімпік» у Прем'єр-лізі. Тому я дуже сподіваюсь, що ми ще повернемося туди і бучанський "Меліоратор" буде грати у єврокубках.

Чому ж ми не граємо у Бучі дійсно треба запитувати не мене. Один з керівників бучанського стадіону мені каже: «Дима, нам Европа в Буче не нужна, делайте её в своем ресторане». Я зрозумів, що мені дійсно буде важко щось створювати в Бучі. Це так, я ні на кого не ображаюсь, згадав просто. Реально чувак мені каже: «Дима, не надо нам эти клоуны, нам в Буче не надо Европа». Це пан Анохін. Не скажу, що я його не поважаю. Просто дивна людина.  Я питаю: «А почему?» - «Потому что тут не Киев, а село», і тут же через дві хвилини каже: «Мы что думал мы селяне?» У нього фонтан емоцій.  Я б їм радив, законсервуйте стадіон, робіть фотографії для фейсбука, себе ставте біля поля. Пам'ятник собі поставте, трійці цих богатирів зі стадіону. Я взагалі вважав, що стадіони будують для людей, а так коли грає якась команда і приходить «семь червей», тоді для чого цей стадіон?

- Концепція матчів «Меліоратора» – це не тільки безпосередньо гра, але й різні активності, чи вважаєте Ви, що за цим майбутнє?

- Важко говорити про майбутнє. На сьогоднішній день я вважаю, що ринок українського футболку не готовий до того, що ми хочемо надати. Спільнота дещо консервативна, але я, як бізнесмен скажу Вам, що завтра все може змінитися. Наші плани доволі амбітні, ми хочемо отримати статус професійного клубу і через декілька років грати у другій лізі України, а головне, ми хочемо створити найкращу в країні дитячу академію. Я думаю, ми будемо цим прославляти Бучу.  Розважальна і спортивна складові мають працювати у симбіозі.

- На матчі приїздять різні футбольні експерти, відомі люди у спортивному колі, це Ваші знайомі?

- Я дуже вдячний Богу за людей, які мене оточують. Я сам іноді не розумію. Микола Васильков приїзжає, Сашко Гливинський, Діма Поворознюк, Саша Лобода. Мені дуже щастить на людей, які до нас приїздять. Вони це роблять абсолютно безкорисно, це гості моїх ресторанів, це мої друзі, ми їм нічого не платимо, мені просто пощастило з ними, що вони нас підтримують і їм самим цікаво, коли я питаю у Миколи Василькова, навіщо він це робить, він відповідає, що йому цікаво, що такого більш ніхто не робить. Також йому це вигідно для покращення іміджу збірної, він розумна людина, а моя місія – розкручувати бренд «Меліоратор» та розкручувати бренд Буча. Я пишаюся тим, що можу називати їх своїми друзями, я у них вчуся багатьом речам і ми будемо продовжувати у тому ж напрямку.

- Які головні фактори підтримки теплого мікроклімату в команді?

- Скажу відверто, зараз мікроклімат в команді не найкращий, але я вдячний нашим гравцям, які, не дивлячись на певні борги, залишилися у команді. Я Вам більше скажу, зараз ми маємо найменший бюджет у чемпіонаті Київщини і все одно змогли зберегти 95% нашого складу, що звісно не може не тішити.

- Після того, як Олександр Алієв пішов з клубу, футбольна академія відійшла до нього, наскільки новий проект футбольної академії «Меліоратора» амбіційний?

- У нас є амбіції, я не знаю чи існує зараз взагалі академія Алієва, мені здається, що вона існує де-юре, а де-факто уже ні. Мені важко коментувати, але дай Бог, щоб дітки були в першу чергу задоволені. У нас є така ціль, ми думаємо, що відкриємо її рано чи пізно, повторю, що вона буде однією з найкращих академій в Україні. У нас будуть кваліфіковані тренери, у нас буде супер розголос, у нас вже є потенційні партнери з європейських клубів, а ще є досвід, який ми здобули в співпраці з тим футболістом, про якого ми говорили, тому є цілі и ми їх втілимо в життя.

- Яким Ви бачите «Меліоратор» через 5 років?

- Я бачу команду, яка грає на реконструйованому Ювілейному, куди приходить мінімум 6 тисяч глядачів, ми граємо у Прем’єр-лізі, а також маємо кращу маркетингову політику в Україні. Наші діти у футбольній академії складають резерв команди. Мріяти корисно і, якщо не мріяти, то неможливо досягати поставлених цілей. Тобто через 5 років ми, як мінімум, маємо професійний статус і, як максимум, граємо у єврокубках. Якщо дивитися на нинішні справи в українському футболі – це цілком реально.

- Кого з нині живучих людей Ви запросили б на каву в один зі своїх ресторанів.

- Я думаю, що це однозначно Ілон Маск, мене дуже вразила його книга. Коли я читав його книгу, я лягав спати о другій годині ночі, а прокидався о шостій ранку і біг на роботу. Це мега-мотиватор.

- Розкажіть по своїх кумирів, хто в дитинстві надихнув Вас займатися футболом?

- Усе дуже просто, мої кумири - це Олексій Михайличенко, Олег Протасов і Марко Ван Бастен. Але коли я зараз дивлюсь на Олексія Михайличенка, я б хотів, щоб він краще залишився у моїх дитячих мріях, як класний гравець.

- У кожного вболівальника є такий матч, який він запам'ятав на все життя. Чи є у Вас такий?

- Звісно, я хлопчик з села, який приїхав у Київ і мене повели на матч «Барселона» - «Динамо», коли Сергій Ребров забив і ми перемогли 3:0.

Михайло «Mishanya» Яровенко,

cпеціально для Thebuchacity

 

 

 

 

 

 

 

 



city.bucha.org